Книга "Стежка тудою" Жежера Віталій

Стежка тудою — Віталій Жежера

«Стежка тудою» Віталія Жежери — книжка ліричної прози про миті, які легко не помітити у щоденному поспіху. Пізній сінокіс, метелики-адмірали, сонячне світло між старими грушами, верба над Хоролом, весняна ніч біля старої хати, вересневі соняшники — зі звичайних деталей автор складає теплу й дуже особисту картину життя.

Це тексти про те, що велике не обов'язково відбувається гучно.

Іноді воно просто росте біля дороги, шумить листям або повертається несподіваним спогадом.

Побачити те, повз що зазвичай проходиш

Віталій Жежера уважно придивляється до буденності й знаходить у ній історії.

Ось річка.

Верба в лузі.

Стара груша.

Хата у весняній темряві.

Соняшники наприкінці літа.

Знайомі українські пейзажі стають частиною особистої пам'яті, де природа нерозривно пов'язана з людьми, часом і пережитим.

Автор не поспішає за великими подіями. Навпаки — зупиняється біля малого й дозволяє читачеві теж затриматися на кілька хвилин.

Стежка через пам'ять

У книжці переплітаються теперішнє і минуле. Один краєвид може повернути давній спогад, знайоме місце — нагадати людину, а проста деталь раптом виявитися важливішою, ніж здавалося багато років тому.

Тому назву «Стежка тудою» можна сприймати як образ руху до місць і митей, які залишилися всередині нас.

Куди веде ця стежка?

До дитинства?

До дому?

До людей, яких пам'ятаємо?

Чи просто до здатності знову помічати життя навколо?

Природа без листівкової ідеальності

Особливу атмосферу створюють українські пейзажі. Хорол, луки, старі дерева, сінокоси, хати, метелики, осінні квіти — природа тут не декорація, а повноправна частина спогадів.

У таких деталях легко впізнати щось власне.

Свою річку.

Своє село.

Дерево біля батьківської хати.

Запах трави, який раптом повертає в давно минуле літо.

Саме тому дуже особисті спостереження автора можуть викликати вже власні спогади читача.

Короткі тексти для неспішного читання

Тексти, що увійшли до книжки, створювалися впродовж років і публікувалися, зокрема, в «Газеті по-українськи» та журналі «Країна».

Їх не обов'язково читати поспіхом один за одним. Це той формат, до якого можна повертатися: прочитати кілька сторінок, зупинитися на знайомому образі й дозволити йому нагадати щось своє.

У центрі — природа, пам'ять, люди, час і буденні моменти, цінність яких нерідко стає зрозумілою лише згодом.

Кому сподобається «Стежка тудою»

«Стежка тудою» Віталія Жежери може зацікавити читачів, які люблять сучасну українську прозу, короткі ліричні тексти, замальовки про природу, спогади про дитинство й дім, неспішне читання та уважні спостереження за повсякденним життям.

Це книжка не про втечу від реальності, а про здатність серед неї помітити те, що варте пам'яті.

Бо іноді щастя не потрібно довго шукати.

Можливо, стежка до нього проходить повз стару грушу, через луг над Хоролом і далі — туди, куди здатна повернути лише пам'ять.