|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Дитина, яка малювала тіні — детектив там, де людяність випробовують до межі
Грудень 1943-го, Аушвіц. На тлі нелюдських «досліджень» над близнюками знаходять мертвим нацистського лікаря, який співпрацював із Менгеле. Розслідувати загадкове вбивство прибуває берлінський криміналіст Гуго Фішер — професіонал, що звик довіряти фактам більше, ніж співчуттю. Свідком і ненадійним «фіксатором сцени» стає єврейський хлопчик Жоель, підліток із дивовижним даром малювати тіні так, ніби вони зберігають правду краще за слова.
Про що роман (без спойлерів)
-
Злочин серед зла: детективна інтрига розгортається всередині системи терору — кожен крок слідчого обмежений режимом, брехнею і страхом.
-
Двоє на різних берегах: Гуго і Жоель бачать світ по-різному, але саме їхній крихкий союз відкриває тріщини в моноліті брехні.
-
Боротьба з собою: минуле і хвороба, які ховає Фішер, поступово змінюють його оптику — питання «хто вбив?» зливається з питанням «ким я став?».
Сили роману
-
Атмосфера напруги: розслідування крокує в такт щоденному жаху табору; кожен доказ — ризик, кожна тінь — натяк.
-
Психологічна глибина: Рамунно виписує не тільки злочин і мотив, а й совість, що прокидається не вчасно.
-
Історична переконливість: деталі побуту, протоколи, мова влади й опору — без прикрас і сенсаційності.
-
Особистий нерв авторки: натхнення реальними сімейними історіями надає оповіді щирості й ваги.
Теми для розмови
-
Чи можлива правда там, де система побудована на брехні?
-
Що сильніше: професійний обов’язок чи обов’язок перед людиною?
-
Пам’ять як опір: малюнок тіней проти офіційних звітів.
Для кого
-
Для читачів історичної прози та психологічних трилерів.
-
Для тих, кого цікавить Друга світова без романтизації, з фокусом на етиці вибору.
-
Для книжкових клубів: текст дає багато матеріалу для дискусій.
Важливо (контент-застереження)
У книзі є сцени насильства, антисемітської дискримінації та згадки про медичні експерименти.
«Дитина, яка малювала тіні» — це не просто розгадка злочину. Це спроба побачити людину там, де її знецінюють до номера, і визнати: інколи найточніший протокол — це тінь, що лягає на папір і не дозволяє забути.